Т.А Свистун

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ І В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Ми маємо минуле героїчне
І славних побратимів-патріотів,
Тому нам хочеться, в минуле озирнувшись,
Щасливо жить, а не в країні ідіотів…

Зміст базової і загальної середньої освіти створює передумови для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей, науковості та систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації освіти.

Крім знань, випускнику загальноосвітнього середнього закладу необхідно набути таких компетентностей, які дозволять йому успішно адаптуватися в соціумі, знайти свою справу, стати справжнім професіоналом, гарним сім’янином, щирим патріотом своєї держави. Цього не можна навчити тільки під час проведення виховної роботи.

Суть виховної функції навчання, за тлумаченнями вчених С.Баранова, А.Дмитрієва, І.Підкасистого, І.Підласого, В.Селіванова та ін., полягає у тому, що навчальна діяльність формує і розвиває в учнів основи наукового світогляду, систему моральних, естетичних відносин [5, с.18]; виховує учня, формує у нього патріотичні, моральні якості, погляди, переконання, ідеали, естетичні почуття, дисциплінованість, працелюбність [2, с.6]; правильне ставлення до загальнолюдських цінностей, високе почуття громадянського обов’язку [6, с.144]; формує потреби особистості, мотиви соціальної поведінки, діяльності, систему цінностей [10, с.151].

Виховна мета може формулюватися так:

викликати в учнів інтерес;

виховувати почуття доброти;

пробуджувати співчуття;

формувати толерантність, повагу до інших;

заохочувати учнів до співробітництва;

розвивати уяву;

виховувати пошану і увагу до своїх рідних, старших людей;

формувати почуття відповідальності, вимогливості до себе, охайності, дбайливості, дисциплінованості, старанності, наполегливості;

виховувати шанобливе ставлення до народних традицій;

формувати розуміння краси природи, праці тощо.

Одним з найактуальніших завдань сьогодення є патріотичне виховання учнівської молоді.

Патріотизм - найсуттєвіший показник моральності людини.
Патріотизм – (грец. patris– батьківщина) – любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності їй служити, примножувати її багатства, оберігати честь і славу, свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань народу.
Патріотичне виховання – це багатовимірний та багатокомпонентний процес, спрямований на формування цілісної системи якостей, які перетворюються у потреби служіння українському народу і Батьківщині.

Зміст патріотичного виховання передбачає глибоке розуміння природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості учня, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

Тому, на мою думку, робота з виховання патріотичних почуттів молоді повинна мати системний характер і складатися з компонентів, кожний з яких поєднує пізнавальний та емоційно-вольовий аспекти.

Так як літературні процеси тісно пов’язані з історією, це дає можливість на уроках української мови і літератури формувати патріотичну свідомість, тобто осмислення учнями своєї громадянської ролі у суспільстві (особистий внесок у розбудову державності України, зразкову громадянську поведінку тощо).

Але також вважаю, що патріотичні почуття учнів засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, рідного міста, села), яке вони вважають рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів учнів має приклад дорослих.
На мою думку, основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови та літератури є:
- формування думки про суспільну значимість родини, родовід;
- ознайомлення з явищами суспільного життя, історією;
- формування знань про державні символи;
- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
На уроках словесності ґрунтовно працюю над формуванням мовної культури, засвоєнням основ психології, національної духовності українців , моральних цінностей, світосприймання,. Намагаюся виховувати терпимість, толерантність, чесність і громадянську гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України. У процесі виховання розвиваю в учнів почуття відповідальності за свої вчинки, за долю рідної землі, народу, захист і розвиток його духовної культури, зміцнення дружності , любові до ближнього.
Під час навчання формую у учнів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.
На уроках української мови, вважаю, слід проводити роботу в такому напрямку: Я – Родина –Україна.

Я- патріот і громадянин України, поспішаю робити добро,намагаюсь жити гідно, прагну стати корисним своїй державі, сильним, витривалим, сміливим, наполегливим.
Родина – живу за давньою мудрістю: «Шануй батька свого і матір свою і довголітнім будеш на землі», бережу тепло батьківської оселі.
Україна – вивчаю та утверджую традиції і святині свого народу, України; прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи, що Земля – наш спільний дім.
Вважаю, що учні мають чітко усвідомлювати себе частиною своєї сім’ї. Цьому сприяло проведення свята «Батько і мати – два сонця гарячих», на якому діти розповідали історію свого родоводу, про цікаві події, факти, підготували сімейний альбом. А на уроках української мови звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, їх призначення, поповнення словникового запасу, забуті і рідко вживані українські слова, їх значення.
Також знайомлю учнів із народною творчістю про родинні стосунки: приказками, прислів’ями, казками, народними оповіданнями, розширюю знання про народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу.
З цією метою пропоную дітям відібрати з декількох зразків предмети природно-прикладного мистецтва і пояснити свій вибір, пригадати, які мистецькі вироби є у них вдома, як вони виглядають, які їх колір, орнамент, характерні деталі (твір-опис «Українська Вишиванка», «Старовинний посуд»). Застосовую назви професій майстрів прикладного мистецтва: гончар, склодув, різьбяр, карбувальник, ткач, швець. Під час уроків застосовую фразеологізми «золоті руки», «золота людина», згадую приказки, прислів’я про народних умільців, формую уявлення учнів про малу батьківщину (рідний дім, вулицю, місто(село), в якому живемо) і велику, яка називається Україна.
Знайомлю учнів з легендами, переказами, де використовуються фольклорні символи українського народу: одяг, рушник, вінок, рослини - барвінок, верба, дуб, калина і т.д..
Вчу учнів усвідомлювати ідеали сім’ї, необхідність пошани до старших («Вклонімось мамі до землі», «Серце матері», «Твори добро на радість людям!», «Я – громадянин України»).
Розвиваючи творчість у дітей, поглиблюю навики колективного життя, громадянської і соціальної відповідальності – «Кому честь – тому й хвала», «Училище – наш спільний дім…», «Моя родина», «Я, ти, ми», «Душі осердя - милосердя», «Почни з себе» і т.д.
На уроках мови та літератури розвиваю особисті якості громадянина України: національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної і художньо-естетичної культури, а також правової, трудової, фізичної, екологічної культури. Для цього добираю теми, а до них – тексти і речення, а також готую матеріали до вікторин, конкурсів, усних журналів, ігор - конкурсів.

На уроках літератури пояснюю сутність демократії, демократичних цінностей, права і свободи людини і громадянина і механізми їх захисту (І. Франко «Перехресні стежки», «Мойсей»); чуття єдиної родини, гідності, почуття патріотизму як стану душі ( О.Довженко «Україна в огні», Ю. Яновський «Вершники»), почуття відповідальності за свої вчинки, гуманності (М.Хвильовий «Я (Романтика)», І.Багряний «Тигролови»)

Проводжу виховні заходи: «Без верби та калини нема України»,
«Мій рідний край, моя земля», літературно – музичні композиції «Мово моя материнська», «Мово,колиско моя», свято «Андріївські Вечорниці», свято матері «Серце матері!»; ток-шоу «Я люблю Україну» лекції: « Історія символів нашої держави» , «Духовні скарби народу» , «Мистецтво жити гідно. В чому воно полягає?» , гра «Ігри патріотів», творчі роботи «Природа – рідний дім», «Рослини – символи України», «Ми є, були і будем ми, й Вітчизна наша з нами!» тощо.
На мою думку, успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів. Спрямованість патріотичного виховання на загальний особистісний розвиток підлітка, його неперервність у педагогічному процесі, різноманітність напрямів і методів вимагає високопрофесійної та моральної культури вчителя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти учня і діяти спільно з ним. Результатом такої роботи може стати вищий рівень виховання національної самосвідомості, здатність учнів до морального самовдосконалення.
Вважаю, що саме на уроках мови та літератури потрібно прививати дітям любов і повагу до ближнього, а також щирість, привітність, співпереживання, бажання допомагати тим, хто потребує допомоги. Найбільше практично застосовую ці вміння на уроках розвитку зв’язного мовлення, літератури рідного краю, бесіди про позакласне читання.
Знайомлячи учнів з творчістю письменників рідного краю, проводжу уроки-зустрічі, уроки-творчі портрети. Очолюючи гурток «ДИВОСЛОВО», провела зустрічі учнів з такими письменниками як Василь Твердохліб, Тамара Дехович, Оскар Орр Скотт. Такі заходи сприяють формуванню духовного світогляду учнів, дають їм можливість доторкнутися до живого поетичного слова. Спілкування допомагає дітям формувати літературні смаки і уподобання. Учні зробили свої перші кроки у творені магії слова, пишучи власну поезію і прозу. Твори Анастасії Свистун, Вадима Шустера брали участь у обласних конкурсах і виборювали призові місця.

Займаючись з учнями на засіданнях гуртка, навчаю дітей редагувати власні твори . Літературна творчість вимагає уважної, доброзичливої, професійної оцінки, примушує критично ставитися до написаного з метою його вдосконалення. Тому на етапі освоєння правил літературної творчості формую в обдарованих учнів уміння редагувати творчі роботи за умови участі в ній самого поета. Розвиваючи творчі здібності учнів, забезпечую їхні інтереси, потреби, враження, даю настанови «що» і «як» потрібно робити, щоб досягнути успішного результату, активізую дітей до такої діяльності.
Пропоную твір Вадима Шустера «Україна, як і Великий наш Кобзар, - вічні!»



«Україна, як і великий наш Кобзар,- вічні»



Україно! Багатостраждальна моя державо! Багата пишними хлібними ланами і убога мудрими хазяєвами, співуча своєю мовою і німа своєю правдою!Земле, яка дала світові геніального мислителя, художника, поета і борця за правду- Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря! Будь вічною, як і його могутнє слово!





Себе питаю я про вічне і минуще,

Що - найкоштовніше у нашому житті…

І розумію, що, як хліб насущний,

Нам впевненість потрібна в майбутті.



Щоб наша рідна ненька – Україна

Була, мов сонце, що виходить з-поза хмар,

Щоб слово наше, мова солов”їна

Були нетлінні, як і наш Кобзар!



Щоб ми не знали бідності і гніту,

Щоб квітла наша ненька на віки,

Щоб знали всі «чиїх батьків ми діти»,

І дітьми щоб пишалися батьки!



Кобзарю наш! Лишайся невмирущим!

Своїм могутнім словом загреми,

Щоб навіть самі зачерствілі душі

До долі неньки небайдужими були!!!



Отже, зміст патріотичного виховання включає в себе взаємопов’язану діяльність учителів та учнів, батьків і дітей, а також розвиток сукупності моральних почуттів та норм поведінки: любові до Батьківщини, відданість їй, праця на благо держави, збереження і примноження культурних, трудових надбань і традицій, звичаїв , мужність, щирість, готовність захищати Батьківщину тощо.

Виховання патріотизму довготривалий процес, адже патріотизм не закладений у генах, це соціальне явище, яке слід формувати. Тому завданням кожного педагога є виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, готовності захищати державу; розвиток загальнолюдських цінностей, національної гордості, гідності, якостей громадянина-патріота.

Бути патріотом сьогодні надзвичайно складно, але тепер це означає більше, ніж бути просто українцем!

Література:

1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mon.gov.ua/.../patriotichne-vix-metodichni-19-05-2015.pdf..

2. Стоянова Н.В., Лінько Л.Г., Миронова К.А. Виховуємо громадянина-патріота. //Вісник професійно-технічної освіти Вінниччини - 7.2015

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/pedagogika/u_chomu_sutnist_patriotichnogo_vihovannya